| dc.description.abstract | Статтю присвячено когнітивному аналізу
емотивного фону та емотивної тональності англійських
художніх творів ХІХ століття з урахуванням гендерної приналежності наратора. Емотивність тексту має дві сторони:
план змісту і план вираження. Емотивний фон та емотивна
тональність визначають специфіку емотивного змісту, який
знаходить своє відображення у характері емотивного забарвлення через реалізацію основної емотеми художнього твору.
Домінуючою емотемою для творів авторів-чоловіків в даний
період є тема «соціальна нерівність». Основна емотема для
авторів-жінок даного літературного періоду є тема «сім’я»,
а саме стосунки між батьками, між батьками та дітьми, між
дітьми. В статті проаналізовано три види емотивної тональності: 1) емотивна тональність егоцентричного (автороцентричного) типу; 2) емотивна тональність об’єктивного типу;
3) емотивна тональність адресатного типу. Автори-чоловіки
ХІХ століття частіше використовували емотивну тональність
об’єктивного типу, емотивним фоном якої є емоції «страху», «незадоволення», «неприязнь», «злість», «відчай», що
є співзвучним з основною емотемою. В творах авторів-жінок
ХІХ ст. переважає емотивна тональність адресатного типу
у поєднанні з об’єктивним типом, тобто спрямована викликати певні емоції у читача. Емотивний фон «сім’я» реалізується через відтворення як позитивних емоцій (любов, повага,
радість тощо), так і негативних (співчуття, співпереживання
тощо). В творах авторів-чоловіків накладення емотивного
фону та емотивної тональності відбувається співзвучно, в той
час як в творах авторів-жінок зустрічаємо не завжди співзвучний емотивний фон з емотивною тональністю. Однак, прослідковуються часті вживання заперечних та питально-заперечних речень у маскулінно маркованих репліках. Результат
аналізу показав, що твори авторів-жінок ХІХ ст. спрямовані
здебільшого викликати співчуття та співпереживання художнім персонажам. | uk_UA |
