Статтю присвячено з’ясуванню ролі інверсії як експресивно-комунікативного модифікатора речення у вираженні авторських інтенцій в художньому тексті. Порушення звичайного порядку членів речення, внаслідок якого один з елементів виявляється актуалізованим й отримує спеціальні конотації емоційності чи експресивності, призводить до посилення експресії фрагменту тексту. Зміна порядку слів у художньому мовленні, безперечно, має індивідуальну авторську мотивацію і тому супроводжується ін дивідуальним використанням і перерозподілом просодичних засобів для досягнення того чи іншого ефек ту на певній ділянці реченнєвої структури. Це створює широкі можливості для варіювання смислу