Показати скорочений опис матеріалу

dc.contributor.authorСажина, Алла
dc.contributor.authorКалинич, Катерина
dc.date.accessioned2023-11-14T11:46:21Z
dc.date.available2023-11-14T11:46:21Z
dc.date.issued2023
dc.identifier.citationКалинич К., Сажина А. Роман Г. Мартінеса «Оксфордські вбивства» як зразок університетського детективу: питання жанру. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика.2023. № 3.Т. 34 (73). С. 284-291.uk_UA
dc.identifier.urihttps://archer.chnu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/7632
dc.description.abstractНа прикладі постмодерністського роману латиноамериканського письменника Гільєрмо Мартінеса «Оксфордські вбивства» продемонстрована його жанрова специфіка. Так, внаслідок синтезу атрибутивних жанрових ознак університетського та детективного романів, формується нова метажанрова концепція елітарного campus novel із масовим детективом. Така жанрова дифузія генеалогічно простежується ще з другої половини ХХ ст., продукуючи нові жанрові види – інтелектуальний нуар (research noir), університетський трилер (campus thriller), університетський детектив (academic murder mystery), чорний роман (dark academia). Виявлено, що університетський детектив вирізняється власними жанротворчими ознаками: описується університетський хронотоп, демонструється академічний побут, протагоністом виступає викладач або студент, наявний інтертекстуальний пласт, алюзії та рефлексії наукових тем, які простежено й в романі «Оксфордські вбивства». Так, фабула цього тексту зосереджується на нетиповому для campus novel топосі математичного факультету, а розкриття злочинів безпосередньо пов’язані з числами, логікою та символами. Автор, роблячи детективами-аматорами аспіранта та професора логіки Артура Селдома, демонструє інтригуючий сюжет із серією непомітних оксфордських вбивств, пов’язаних із декодуванням піфагорійських чисел та символів – одиниці (кола), двійки (риби), трійки (трикутника), четвірки (тетрактиса). Важливими у розкритті злочинів постають не лише основи логіки, фізичні та математичні теореми – принцип невизначеності Гейнзберга, теорема про неповноту Геделя та теорема Ферма, а й фіктивне інтертекстуальне вкраплення автора – сюжет із книги «Ідеальних злочинів». Порушуючи закони традиційного детективу, увагу акцентовано на розв’язці роману «Оксфордські вбивства»: Г. Мартінес, пропонуючи читачам своєрідну інтелектуальну гру, зміщує детективний акцент інтриги на персонажа Адама Селдома: викладач логіки постає не тільки об’єктом вирішення інтелектуальних задач, а й співучасником і згодом самим злочинцем. Однак розкриття фактів і з особистого життя цього персонажа провокує реципієнтів виправдати антагоніста, оскільки сімейний закон важливіший за юридичний.uk_UA
dc.description.sponsorshipзарубіжної літератури та теорії літературиuk_UA
dc.language.isootheruk_UA
dc.subjectуніверситетський романuk_UA
dc.subjectметажанрuk_UA
dc.subjectдетективuk_UA
dc.subjectсимволuk_UA
dc.subjectінтертекстуальністьuk_UA
dc.subjectГ.Мартінесuk_UA
dc.subject"Оксфордські вбивства"uk_UA
dc.titleРоман Г. Мартінеса «Оксфордські вбивства» як зразок університетського детективу: питання жанруuk_UA
dc.title.alternativeMARTINEZ'S NOVEL “THE OXFORD MURDERS” AS AN EXAMPLE OF A UNIVERSITY DETECTIVE STORY: A QUESTION OF GENREuk_UA
dc.typeArticleuk_UA


Долучені файли

Thumbnail

Даний матеріал зустрічається у наступних фондах

Показати скорочений опис матеріалу