Існування соцреалістичного канону відкриває дуже цікаве поле досліджень. І не тільки його сутнісних параметрів, а й того, що ми означили його зворотнім боком. І це не тільки заборонені тексти й автори, а й трансформація самого канону, коли його лицьова сторона перетворювалася на зворотну; це різні редакції текстів; історії літератури, підручники й хрестоматії та зміни, яких вони зазнавали; контрдискурс в самвидаві й діаспорі тощо. Нормативність соцреалістичного канону тільки сприяє реконструкції його зворотного боку.