Інформаційне суспільство, становлення якого відбувається в Україні, вимагає нових форм взаємодії громадян з владою. Серед нових різновидів демократії чільне місце займає поширення електронної демократії та електронних петицій як її інструменту. Застосування електронної петиції як інструменту електронної демократії передбачено правовими документами Ради Європи і Європейського Союзу. В державах з розвинутою демократією (США, Велика Британія, Німеччина та ін.) нагромаджено значний досвід застосування електронних петицій, створено належне їх правове регулювання, що може бути використано в Україні для створення політико-правових умов зміцнення громадянського суспільства та формування його інститутів. Разом з тим, становлення інституту електронних петицій в Україні ускладняється суперечливістю процесів демократизації, пониженням престижу права і закону, неповагою до них, хаотичністю правового регулювання, посиленням правового нігілізму як серед можновладців, так і серед звичайних громадян. В умовах війни, суттєвого зниження рівня життя громадян та їх соціальної незахищеності створюється загроза демократичним надбанням, в тому числі й інституту електронних петицій, використання останнього з метою політичної боротьби та лобіювання інтересів окремих осіб. У зв’язку з цим, дослідження правової природи, сутності електронних петицій, механізму реалізації даного інституту безпосередньої демократії набуває не тільки теоретичного, але й практичного значення. В актуальності дослідження переконує також ступінь наукової розробки проблеми. Найчастіше інститут електронних петицій розглядається в рамках питання про конституційні права громадян, а також як форма безпосередньої демократії. Крім того, деякі вчені розглядають електронні петиції крізь призму міжнародного досвіду, інші визначають, як одне з інформаційних прав громадян. На даний час в Україні відсутнє комплексне дослідження присвячене електронним петиціям, не визначено їх правову природу, механізми та наслідки використання, що дозволило б, враховуючи значний інтерес суспільства до можливості впливу на органи публічної влади, ефективніше здійснити правове регулювання таких суспільних відносин.