Статтю присвячено дослідженню запозиченої лексики у німецько-українському дискурсі кінця ХІХ – початку ХХ століття, яке базується на аналізі двомовного словника, укладеного завдяки багаторічній клопіткій праці Володимира Кміцикевича та співпраці з іншими мовознавцями під псевдонімом гурту В. Спілка. Особливістю відбору лексичних відповідників до німецьких слів було використання широкого кола іноземної перекладної літератури та лексикографічних джерел з різних частин України. До реєстру словника також входять фразеологізми або сталі вирази, однак вони не займають велику його частину. Автор надавав перевагу відповідникам, які мали загальноукраїнське поширення, цим можна пояснити відносно невелику кількість діалектних та штучно утворених слів під впливом німецької мови. У словнику було виявлено деякі випадки лексичних та семантичних кальок, які доводять, що в українських говірках Буковини відбувався вплив німецької мови на інтерпретування певних слів або сталих виразів. Були досліджені також на лексичному рівні слова з німецьким етимоном. Головним автором лексикографічного джерела – німецько-українського словника є чернівецький мовознавець та перекладач Володимир Кміцикевич, співавторами якого був також гурт Спілка. Метою словника було навести словникові дефініції, які набули загальноукраїнського поширення. Однак, у ході аналізу зі словника було виокремлено 250 лексичних одиниць, утворених під впливом німецької мови. Серед досліджених слів за частинами мови виокремлюємо найбільше іменників (161 одиниця), 53 дієслова, 32 прикметники та всього 4 прислівники. Германізми були впорядковані за тематичними групами та за їх словотвірними особливостями. Більшість запозичених іменників перейшла в українську мову з галузі ремісництва, військової справи та побутових реалій. Були проаналізовані також ступені адаптації германізмів в українську та їх фонетичні і семантичні зв’язки з німецькою мовою. Лексико-семантичний аналіз показав, що досліджені лексичні одиниці є моно- та полісемічними, особливістю яких є смислова варіантність. Аналіз семантичних і лексичних кальок, утворених способом поморфемного або буквального перекладу у рідну мову, свідчить про те, що інтерференція відбувалась також і в напрямку з німецької на українську мову. Початок минулого століття характерний і тим, що у місті Чернівці почала розвиватись письменницька діяльність, чимало літературних діячів були багатомовними, тому інтерферентні явища проникали у їх твори. Спроба мовця робити власні висловлювання, опираючись на правила та структуру рідної мови та встановлювати невідповідні зв’язки між обома мовами призводила до порушення мовних норм та помилок, тобто – інтерференції. Практично на усіх мовних рівнях відбувались зміни, які вплинули на розвиток української мови Буковини. Особливо помітною була інтерференція на лексичному рівні, буковинські говірки були розбавлені місцевими реаліями, побутовими словами та вигуками з буковинської німецької мови. Відбувалось також дослівне калькування іноземних словосполучень або морфологічні зміни різних частин мови в одному виразі або реченні.