Простежено поетичну та видавничу ґенезу збірки віршів Пауля Целана «Мак і пам’ять», яка кристалізувалася за надзвичайно важких обставин, проте стала зрештою літературним проривом і найбільшим поетичним успіхом молодого автора. Однак спочатку поет опублікував великі добірки своїх текстів у важливих органах німецькомовної преси („Plan“, „Die Tat“), згодом багато разів намагався реалізувати свій літературний дебют у формі книги. До ранніх етапів віршованої збірки належать кілька рукописних зібрань текстів («Типоскрипт 1944», «Манускрипт 1945»), у яких молодий автор готував і поступово втілював концепцію своєї збірки. Апогеєм цієї наполегливої праці стала віденська збірка «Пісок із урн» (1948), яку Целан через численні друкарські помилки невдовзі знищив, проте не відкинув її, а сумлінно переробив, включивши добру половину віршів із неї до рукопису нової збірки «Мак і пам’ять». Тільки на засіданні літературної «Групи 47» у Нієндорфі (1952) йому вдалося, зрештою, встановити контакти зі штуттґартським видавництвом „Deutsche Verlags-Anstalt“, яке оцінило його збірку як нове слово в повоєнній німецькій поезії і в найкоротший термін опублікувало її напередодні Різдва 1952 р. Поява збірки стала невдовзі літературною сенсацією і заклала наріжний камінь пізнішої слави поета в німецькому та європейському культурному просторі.