Діалектні явища у системі дієслівної словозміни рукописних апокрифічних збірників XVII–XVIII ст.
Короткий опис(реферат)
Стаття присвячена аналізу діалектних особливостей у мові західноукраїнських рукописних апокрифічних збірників XVII–XVIII ст. Зауважено, що упродовж століть ці неканонічні тексти були дуже популярними серед українців, тому зазна¬вали численних народних обробок. Це позначилося й на мові збірників – у них відображені риси тих говорів південно-західного наріччя, в межах поширення яких були створені рукописи.
У статті здійснено спробу визначити риси південно-західного наріччя у системі дієслівної словозміни, а також з’ясувати, яким саме говорам ці особливості, зафіксовані у пам’ятках, властиві.
Засвідчено низку мовних явищ, які до сьогодні характерні для південно-західних діалектів. Так, зокрема, у формах інфінітива зафіксовано архаїчний суфікс -чи, що є результатом асимілятивних процесів у звукосполученні [gt']. Говірковою особливістю зворотних дієслів є активне вживання частки ся у препозиції, на певній відстані від дієслова або її відсутність. У формах теперішнього часу відзначено характерне для карпатських говорів закінчення -м (І ос. однини); твердий приголосний [т] у закінченні дієслів ІІІ ос. однини і множини або його втрата в дієсловах ІІ дієвідміни; флексії -м та -ме у формах І ос. множини. У парадигмі минулого часу виявлено залишки перфектних форм (енклітики), характерні для багатьох південно-західних говорів: -ем, -м (І ос. однини чоловічого роду), -м (І ос. однини жіночого роду), -ес (ІІ ос. однини чоловічого роду), -смо, -сме (І ос. множини), -сте (ІІ ос. множини). Ці енклітики можуть стояти як у препозиції або постпозиції до дієслова, так і приєднуватися до інших частин мови. Діалектні явища виявлено також у формах наказового способу: редукція закінчення -и, архаїчні форми атематичних дієслів у другій особі однини. Специфікою творення умовного способу є приєднання до частки би особових енклітиків.
Зазначено, що подальше дослідження мови апокрифічних збірників дозволять виявити діалектний вплив на інших рівнях мовної системи і з’ясувати співвідношення говіркових та загальноукраїнських елементів у пам’ятках.