Стаття присвячена дослідженню мовних засобів вираження імпліцитного висловлення-звинувачення, що містять негативну оцінювальну силу у своїй семантичній структурі, а також аналізові синтаксичних моделей побудови звинувачень імпліцитного типу. На матеріалі 1 782 імпліцитних висловлень-звинувачень (з 50 німецькомовних прозових творів) установлено, що висловлення-звинувачення імпліцитного типу виражається за допомогою лексичних індикаторів, представлених різними частинами мови та фразеологічними словосполученнями. Проте найчастотнішим індикатором імпліцитного смислу звинувачення виявились частки (28,3%): підсилювальна частка so та обмежувальна частка nur. Вживання адресантом неозначених займенників man, jeder позбавляло його особистісної спрямованості, послаблюючи тим самим негативний ефект звинувачення у конфліктній ситуації. Конвенційними формами вираження імпліцитного висловлення-звинувачення за допомогою займенника man є форми, представлені формулами: а) „man + müssen / sollen + Verb; б) „man + können / dürfen + nicht + Verb”. Серед прикметників (6,3%) зафіксовано лексичні одиниці, що називають негативні почуття та емоції, які мовець відчуває по відношенню до адресата чи його вчинків. Структурно висловлення-звинувачення представлені 28 синтаксичними моделями, розробленими за критеріями наявності експліцитної / імпліцитної форми їх реалізації. Для імпліцитного вираження висловлення-звинувачення характерними виявилися синтаксичні моделі, що мають структуру питального речення (з/без питального слова) – P (V Präs) + S? (24,8%) та FW + P (V Präs / Perf) + S? (17,4%).