Діалогізм як феномен в цілому та діалектика як один з його найпоширеніших проявів зокрема лежать в основі буттєвого устрою і такого ж функціонування усього людського світу. Він проявляється у всьому людському, точніше, людиномірному, починаючи із способу появи кожного конкретного людського життя і продовжуючи та завершуючи усіма його сутнісними проявами і формами, включно із парламентаризмом. Тобто, діалогізм – взаємозумовленість і взаємодія елементів людського світу – настільки для нас природний і звичний, до прикладу, як спілкування з Іншим, що зазвичай ми починаємо відчувати і помічати тільки зникнення, відсутність його в силу певних причин. Саме через всеосяжність діалогізму його і відносять до принципів як буттєвого (фактичного) устрою усіх людиномірних феноменів, так і їх пізнання. До речі, найпершим фундаментальним принципом пізнання людини і таким же його способом водночас виявився метод діалогу, або, іншими словами, сократичний метод. Йому наразі уже понад два з половиною тисячоліття.