Зв’язок романтизму з постмодернізмом встановлюється новітніми американістами лінгвістами як у художній прозі, так і в самому дискурсі. Літературні «линьки» йдуть від класичних естетичних надбань романтизму: багатозначність алегорії, невичерпність символу, множинність смислів, що формує притчевий рівень, є безумовним підґрунтям усіх видів художнього релятивізму та будь-якої невизначеності, на якій конструюється постмодерністський текст. Що ж до теорії та її наближення до постмодерністських постулатів, то надзвичайно великого значення набувають відкриття маргіналій романтичної доби (фактів та феноменів мультикультуральної словесності). Лінгвістичний аналіз реалізації категорії емотивності в тексті, на нашу думку, грунтується на визначенні стильової та жанрової приналежності тексту, розумінні світоглядної позиції автора та його ідейно-художнього задуму, а також сиcтемності дослідження, що включає комплексний аналіз вербальних засобів емотивності та емотивних концептів.