Через призму автобіографічності художніх творів Софії Парфанович та спогадів Романа Волчука у статті акцентовано увагу на життєвій долі української письменниці з діаспори, котра у різний час проживала у Чехії, Австрії, Німеччині, США. Деталізовано на особливостях родинного життя письменниці, її професійній кар’єрі, подорожах та взаємозв’язках із творчими особистостями. У статті також розкрито етапи професійного зростання С. Парфанович, особливості її громадської діяльності, зокрема в протиалкогольному товаристві «Відродження», де вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Пилипом Волчуком. Разом з тим акцентовано на найважливіших працях письменниці, що стосуються медичної галузі. У спогадах Р. Волчука постають свідчення про родину, розкрито деталі сімейних традицій Парфановичів щодо спільного проведення вільного часу та святкування найбільших свят, вакаційні подорожі на Адрійське та Чорноморське узбережжя, зацікавлення культурними надбаннями відвідуваних країн тощо. У художніх книгах С. Парфанович, побудованих на біографічних фактах, розкривається еміграційний період життя письменниці. Авторка описує важкі умови праці у шпиталях Австрії та Німеччини, де проходили її лікарські будні у період Другої світової війни. Передає свої враження від спілкування з українськими жінками, які працювали на фабриках у Тельфсі, виокремлює проблему зі смертністю новонароджених та прийняття медичних заходів щодо її запобігання. Окремо розглянуто письменницькі враження в книзі «У Києві 1940 року», що стосуються перебування С. Парфанович на великій Україні у зв’язку з організацією у Львові середньої медичної школи. Цінність записів С. Парфанович визначається детальним описом міського життя, виокремленням проблеми русифікації та зустрічі з відомими письменниками, зосібна П. Тичиною і М. Рильським