Статтю присвячено дослідженню лексичних, стилістичних та текстових осо-бливостей роману Каталіна Доріана Флореску «Якоб вирішує любити» та його перекладу, здійсненого Юрієм Богдановичем Прохаськом. Основним методом дослідження є порівняльний, який уможливлює отримання інформації про корелятивність окремих елементів текстів оригіналу та перекладу. Вона зумовлю-ється як відносинами між мовами, що беруть участь у перекладі, так і екстралінгвістичними чинниками, що впливають на процес перекладу. Також у статті використовуються описовий, контекстуальний та апроксимативно-статистичний методи дослідження. Визначено, що автор роману тяжіє до глибокого психологізму, а ще детально змальовує предмети матеріального світу. Це відбувається на межі культур і національної приналежності, що вплинуло на стиль твору. Пере-клад же вирізняється добором нестандартних варіантів, якщо брати до уваги норми літературної української мови. У роботі аналізується безеквівалентна лексика та якими способами перекладач упорався з труднощами її відтворення. Наведено приклади застарілої лексики, за допомогою якої передається дух зображеної епохи. Визначено основні принципи, яких потрібно дотримуватися під час відтворення українською мовою часово-просторової лексики. Звернено увагу на значення слів у різних проміжках часу. Наведено приклади перекладу епітетів за допомогою дотепних еквівалентів української мови, близьких вітчизняному читачеві. Метафори передано за допомогою точного перекладу, субституції, компенсації, парафрази. В останній частині розкрито тематику, індивідуальний стиль та колорит текстів оригіналу й перекладу. Зокрема, автор детально описує сільські реалії, тож завдання перекладача – максимально зберегти спосіб викладу письменника, при цьому не спотворити його належне сприйняття читачем. Тому він адаптовує текст до тієї міри, щоб не приховати цей стиль та не викривити іншомовну культуру. Як результат, мова перекладу дуже багата й насичена цікавими, влучними і нечасто вживаними словами, що стало «візитівкою» перекладача.