| dc.description.abstract | На сучасному етапі розвитку України, в умовах
докорінних соціально-економічних трансформацій та глобалізації міжнародного
освітнього простору, кардинальних змін зазнає й вітчизняна система освіти.
Головне її завдання, відповідно до нагальних викликів сьогодення, забезпечити
сприятливі умови для формування конкурентоспроможної особистості, здатної
адекватно реагувати на неоднозначні суспільні виклики. Основи її становлення
закладаються в системі дошкільної освіти, діяльність якої повинна відповідати
вимогам держави й суспільства, соціально-культурним потребам сім’ї щодо
виховання дітей дошкільного віку, створювати комфортне середовище для
їхнього гармонійного всебічного розвитку, вироблення життєво важливих
компетентностей. Перспективні напрями розвитку і шляхи вдосконалення дошкільної освіти в
Україні визначено в законах України «Про освіту» (2017) та «Про дошкільну
освіту» (2001), Державній національній програмі «Освіта (Україна ХХІ
століття)» (1996), Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті
(2002), Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року
(2012), Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді (2015),
«Базовому компоненті дошкільної освіти» (2012) та інших законодавчих і
нормативно-правових документах. Вирішення окреслених у них завдань
можливе за умови ґрунтовного вивчення і творчого використання ідей і досвіду,
накопиченого закладами дошкільної освіти України в різні історичні періоди, а
також за її межами, зокрема у США та Канаді, де проживає понад 30% закордонних українців і, найголовніше, діють найдавніші і найпотужніші
українські діаспори з розгалуженою системою національної освіти й виховання
підростаючих поколінь. Необхідно враховувати й те, що зарубіжні українці
сьогодні є важливим інтелектуальним, демографічним, етносоціокультурним та
інформаційним ресурсом нашої держави й ефективним чинником творення її
позитивного іміджу у світовому часопросторі.
Проблеми становлення і розвитку дошкільної освіти й виховання в Україні
висвітлено в дослідженнях Артемової, 2006; Бондар, 2006; Дічек, 2012; Лисенко,
2006; Пісоцької, 2004; Поніманської, 2015 та ін. У працях сучасних учених,
зокрема, схарактеризовано умови формування теорії та практики суспільного
дошкільного виховання в Україні кінця ХІХ – початку ХХ ст. (Попиченко, 1998);
виокремлено етапи становлення дошкільного виховання в Східній Галичині
1869–1939 рр. (Нагачевська, 1995), в Закарпатті часів австро-угорської
державності (Рего, 2006), суспільного дошкільного виховання на Волині в другій
половині ХІХ – першій половині ХХ ст. (Бубін, 2015); розкрито еволюцію
дошкільної педагогічної освіти в Україні у 1905–1941 рр. (Улюкаєва, 2007);
проаналізовано організаційно-педагогічні умови освітньої діяльності
дошкільних навчальних закладів нового типу кінця ХХ – початку ХХІ ст.
(Березіна, 2018). Проте історію і життєдіяльність українських діаспор у США та Канаді,
діяльність створених ними у чужомовному середовищі впродовж XX – початку
XXI ст. численних освітніх, культурних, наукових, релігійних установ, закладів
і товариств, дитячих і молодіжних організацій з чітко окресленою національнопатріотичною ознакою представники різних галузей вітчизняної науки почали
активно досліджувати лише в умовах незалежної України. Найбільш вагомими
здобутками серед них є праці Бигар, 2006; Біленкової, 2013; Богданюк, 2014;
Василик, 2016; Деренько, 2016; Джус, 2018; Євтуха, 2003; Заставного, 1999;
Заячук, 2004; Зубика, 2018; Кізин, 2009; Ковальчук, 1993; Лановика, 1999;
Макара, 2006; Марушкевич, 1999; Мерфі, 2010; Михайленко, 2000; Недужка,
2009; Нич, 2015; Палійчук, 2008; Піц, 2009; Романюк, 2015; Руснака, 2000; Стражнікової, 2006; Трощинського, 1999; Шевченка, 1999 та ін. Однак поза
увагою вчених залишилася діяльність українських дошкільних навчальних
закладів у США та Канаді. Лише окремі її аспекти висвітлені в дослідженнях
Онкович, 2003; Руснака, & Романюк, 2002; Чепіль, 2015.
Теоретико-методичні засади української дошкільної освіти і виховання у
США та Канаді складають ідеї, положення і рекомендації, викладені в працях
Андрушків, 1980; Головінського, 1965; Горохович, 1992; Грабка, 1979;
Грабовенської, 1970; Долішної, 1974; Жарського, 1965; Климишин, 1969;
Кульчинського, 1961; Лещишин, 1980; Ломацького, 1957; Мацьківа, 1966;
Мончак, 1965; Назарка, 1961; Пастернакової, 1965; Пеленської, 1966; Петрів,
1965; Пилипишин-Літепло, 1985; Пікас, 1979; Смеречинської, 1976; Ципівник,
1967; Чумака Р., & Чумака Я., 1977; інших педагогів, учених, виховників,
громадських діячів українських діаспор у цих країнах.
У той же час вивчення наукових джерел, цілісний історико-педагогічний
аналіз процесу становлення й розвитку української дошкільної освіти й
виховання у США та Канаді дав можливість виявити низку суперечностей між:
об’єктивною потребою наукового аналізу й осмислення прогресивних ідей і
досвіду українців США та Канади в галузі дошкільної освіти й виховання
підростаючих поколінь та недостатньою увагою вчених до їх вивчення;
зростаючими запитами сучасного суспільства і батьків до вдосконалення
діяльності закладів дошкільної освіти в складних реаліях сьогодення України та
епізодичним використанням у цьому процесі позитивних напрацювань педагогів
українського зарубіжжя; нагальними потребами формування гармонійно
розвиненої особистості українця в діаспорі, справжнього громадянина країни
проживання й патріота України та невідповідністю його науково-методичного і
дидактичного супроводу. | uk_UA |
