| dc.description.abstract | Тенденція до синкретизації мистецтв у сучасному
світі набирає свого поширення і це спричиняє зацікавлення
методикою інтермедіального аналізу в літературознавстві.
Сьогодні можна спостерігати своєрідний «інтермедіальний бум»
(Г. Левченко): актуальними стали дослідження з проблем синтезу
та взаємодії мистецтв, активно пропонується інтермедіальний код
для осягнення проблематики, архітектоніки, художніх засобів,
наративних стратегій, образів літературного твору. Інтермедіальність
як актуальна методологія сучасного літературознавства пропонує
також новий погляд на ті художні тексти, що знаходяться на
периферії теоретичних зацікавлень, у зв’язку з невизначеністю
щодо їхньої міжмистецької ідентифікації. Цікавим феноменом
інтермедіального синтезу постає кіноповість про композитора,
позаяк одночасно задіяні різні канали інтермедіального зв’язку –
література, кіно та музика. Аналізується інтермедіальна поетика
кіноповісті Івана Драча та Івана Миколайчука «Київська фантазія
на тему дикої троянди-шипшини» (1984) про засновника
української класичної музики, громадського діяча, музиканта-
віртуоза і видатного вченого-етнографа Миколу Віталійовича
Лисенка. Уміло переплітаючи приватне й творче начало, успішному тандемові І. Драчу та І. Миколайчуку в кіноповісті вдалося презентувати бурхливе, насичене та непросте життя талановитої
людини та геніального композитора з раннього дитинства до його
смерті. Застосовуючи двопланову композицію розгортання подій,
перед читачем/глядачем відтворено подорож Миколи Віталійовича
у зрілому віці, на яку ретроспективно накладаються спогади:
спочатку дитячі, потім юнацькі, а далі – студентські роки і т. д.
Митці намагалися з’ясувати й складні стосунки композитора
з дружиною Ольгою О’Конор та матір’ю його дітей – Ольгою
Липською. Крім того, кіноповість подає образ митця у дикурсі
тогочасних історичних подій, соціальних процесів, у дискурсі подій,
які мали вагоме культурне значення, тим самим презентуючи
композитора і як громадянина-патріота, і як суспільного діяча, і як
вагому культурну постать. Наскрізним образом-символом, образом
метафорою, що поєднує насичений біографічний матеріал у єдине
ціле, виступає образ шипшини – символ «народної душі, пісні». | uk_UA |
