Філософія науки від часу свого конституювання на початку ХХ століття була логічним продовженням дискурсу модерну з його секулярними програмами. Релігія, на думку провідників модерної культури, поставала архаїчним спадком аграрних суспільств. Вона стримувала й гальмувала прогрес. Натомість наука виявила свою спроможність бути його рушієм. У секуляризації вбачали тільки позитивні для суспільства характеристики. Але глобальні виклики, як неминучі наслідки розвитку західноєвропейського типу культури та цивілізації, стали причиною зменшення довіри до науки і росту авторитету альтернативних способів розуміння світу й людини в ньому, зокрема й релігії. Це дозволило вести мову про «повернення релігії» як в публічну сферу, так і простір філософсько-наукових дискусій. За нових обставин секулярно орієнтована філософія науки не може зберігати свій винятковий статус і центральне місце серед інших «глобальних епістемологій і філософій науки» [10; 11]. Спроби подолати кризу призвели до певних позитивних наслідків. Перші пов’язані з появою нових концепцій, спроможних розв’язати проблеми в контексті модерної філософії науки, другі – з розширенням дискурсу, пом’якшенням впливу секулярних програм, налагодженням діалогу між наукою та релігією, локальними культурами тощо. Одна з евристично наснажених настанов щодо рефлексії засад філософії науки – «постсекулярний поворот». Розгортання постсекулярного дискурсу продиктоване тим, що врахування альтернативних, суперечливих принципів розуміння сутності світу, людини дозволяє на практиці описувати реальну суспільну ситуацію, в якій наука постає лише одним із способів пізнання. Мета цього дослідження полягає в аналізі місця та ролі філософії науки в постсекулярному дискурсі. Основний метод дослідження – історико-філософський. Поряд з цим у статті застосовано концептуальний та структурно-функціональні підходи. Використовуються також такі загальнонаукові методи, як: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування тощо. У підсумку дослідження автори дійшли висновку, що: а) філософія науки неминуче змінюється; б) одна з моделей філософії науки – постметафізика; в) у сфері практики філософія науки стає частиною постсекулярного дискурсу; г) цілі постсекулярної моделі філософії науки розширюються, враховуючи налагодження комунікації між наукою та релігією; д) об’єктами постсекулярної філософії науки, окрім самої науки, постане релігія та близькі їй види діяльності.