Свобода висловлювання своєї думки, право здійснювати розумовий процес без обмежень – важливі ознаки сучасної правової демократичної держави. Дане право отримало закріплення у міжнародних договорах, конвенціях та інших законах про захист прав людини та її основних свобод, знайшло відображення у конституціях розвинутих держав. Значення думки і слова у здійсненні перелічених вище прав проявляється в їх реалізації незважаючи на те, що відноситься до особистих (громадянських) прав людини і громадянина. Для забезпечення дієвості положень права на свободу думки та слова існують певні механізми, які ґрунтуються та підкріплюються конституційними гарантіями, які взаємопов'язані між собою та взаємодіють один з одним. За допомогою конституційних гарантій забезпечується захист та здійснення основних конституційних прав і свобод. Структурними елементами конституційно‐правового механізму реалізації права на свободу думки та слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань є такі складники:конституційні норми, що закріплюють право на свободу думки й слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; нормативно‐правові акти, які є зовнішньою формою вираження й закріплення цих норм; саме конституційне право на свободу думки та слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, його зміст, структуру й гарантії здійснення; діяльність особи зі здійснення свого права на свободу думки та слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; обмеження права на свободу думки й слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; суб’єктів (органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхніх службових і посадових осіб);інтерпретаційно‐правові акти, що містять роз’яснення змісту правових норм; акти застосування норм права (індивідуально‐правові); юридичні факти.