Дана стаття присвячена питанням визначення та співвідношення подібних, але не тотожних понять «строк», «термін» і «момент у часі». Загальновідомо, що фактор часу відіграє надзвичайно важливу роль для всіх без винятку учасників цивільних правовідносин, оскільки унормовує початок обрахування, виникнення, зміни чи припинення відповідних прав та обов’язків, а також регламентує послідовність та строковість окремих юридичних процедур. У цій статті автором досліджено сучасний стан вживання законодавцем цих дотичних і взаємопов’язаних правових категорій і виявлено низку розбіжностей методологічного характеру та неузгодженостей юридичної термінології, що в сукупності засвідчують непослідовність юридичної техніки і, як наслідок, підтверджують факт існування серйозної правозастосовної проблеми. Водночас у результаті ознайомлення з висновками наукових праць учених-цивілістів, які досліджували окреслені питання у різні проміжки часу та на території різних держав, обґрунтована необхідність певного оновлення існуючої парадигми праворозуміння у контексті досліджуваного питання. Шляхом зіставлення змісту окремих норм цивільного законодавства нашої держави в цій статті детально продемонстровано велику кількість неузгоджених приписів, які суперечать один одному або не узгоджуються з текстом інших нормативноправових актів. Окрім цього, у ході аналізу судової практики у вирішенні приватно-правових спорів, пов’язаних із реалізацією на практиці виявлених фактів непослідовного оперування законодавцем поняттями «строки», «терміни» і «моменти у часі», автором було сформовано власні пропозиції щодо усунення наявних суперечностей. Зокрема, запропоновано змінити текст окремих положень чинного цивільного законодавства нашої держави, а саме викласти ч. 2 ст. 251 ЦК України у такій редакції, що виключає будь-яку прив’язку дефініції «термін» до зворотної ідіоми «момент у часі», натомість містить чітке інтерпретування досліджуваного поняття через словосполучення «календарна дата» чи «вказівка на подію, яка має неминуче настати».