Статтю присвячено дослідженню специфіки аксіопсихологічного проектування життєвих досягнень особистості у період пізньої дорослості. Окреслено основні психологічні особли вості представників розглядуваного віку. Наголошено, що в період пізньої дорослості суттєвим є і те, що в людини помітно змінюєть ся структура її психологічного часу. В хронотопі особистості різко зменшується частка май бутнього, яке розширювало її життєвий простір. Вимушене зниження зовнішньої активності, з іншого боку, дозволяє людині розширити та поглибити сферу внутрішньої активності. Сфокусовано увагу та тому, що головною турботою людини в такий період має бути розви ток духовної сфери особистості, проживання у просторі глибинних сенсів буття окремої лю дини й людства, розуміння унікальності кожного індивіда, його незамінності, що пом’якшує ситуацію невизначеності, надає майбутньому певного сенсу. Зазначено, що здатність до проектування дає людині можливість на ймовірній основі перед бачати результати як власної діяльності, так і діяльності інших людей і подій. Передбачення можливого ступеня досягнення будь-якої мети, за умов певного способу дій, складає зміст процесу проектування як детермінуючого фактора життєвих досягнень особистості. Констатовано, що у контексті методології дослідження відправним пунктом є уявлення про особистість як інтегрального суб’єкта можливих духовних, моральних та інших глибинних трансформацій і предметних утілень людини, а в основу емпіричного дослідження означеного феномена лягли принципи: суб’єктності, ціннісних орієнтацій, телеологічності. Особливу увагу приділено емпіричному дослідженню, результати якого узагальнено й інтерп ретовано у факторній структурі аксіопсихологічного проектування життєвих досягнень дослі джуваних, репрезентованій дванадцятьма компонентами: успішна реалізація, спрямованість на результат, регуляторний ресурс, марні намагання, диспозиція самоефективності, комфортне життя, інверсійна фемінність, сприяння у справах, зовнішній чинник, згортання соціальних ролей, незадоволеність самореалізованістю, прагнення до успіху. З’ясовано, що у факторній структурі ціннісного проектування респондентів домінують перших два, які по праву можна вважати провідними.