| dc.description.abstract | В умовах сьогодення, загальний розвиток сучасного суспільства України
і процеси інтеграції в європейську спільноту гостро ставлять питання
забезпечення соціального захисту громадян країни, і особливо тих, хто
потребує його найбільше, зокрема, це діти з особливими освітніми потребами.
Актуальність проблеми інклюзивної освіти пов’язана насамперед, з тим що
чисельність дітей, які потребують корекційного навчання, неухильно зростає.
На сьогодні дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку,
в Україні понад 1 млн., що становить 12% від загальної чисельності дітей у
країні.
В Україні немає єдиної офіційної термінології для характеристики дітей
з особливими освітніми потребами. В основних законах України про освіту
зустрічаються застарілі терміни, що співвідносяться з медичною моделлю, яка
«розглядає порушення здоров’я як характеристику особи, що може бути
викликане хворобою, травмою чи станом здоров’я» і, відповідно, потребує
медичного чи іншого втручання з метою «корекції» відповідної проблеми
особи. Природно, що реакцією суспільства в контексті медичної моделі є
забезпечення лікування, реабілітації та соціальної допомоги. Іншими словами
– ставиться мета зробити життя людини з особливими освітніми потребами до
певної міри. | uk_UA |
