| dc.description.abstract | У системі сучасної освіти, як і в суспільстві в цілому - надскладна ситуація. Поряд з постійним збільшенням потоку інформації , яка необхідна для сприйняття й засвоєння, людство України переживає стрес і тривогу від загарбницької війни російського агресора. Це особливий виклик як для дітей, сімей та вчителів,зокрема. Тому завдання школи сьогодення з інтегрувати фокус уваги успіху дитини у навчанні з підтримкою і нормалізацією психічного стану. Відповідно важливим є розвиток і вдосконалення індивідуальної системи саморегуляції здобувачів різних рівнів освіти з урахуванням їх індивідуальних особливостей і потенційних можливостей в цьому процесі задля успіху в навчальній діяльності, самореалізації поставлених завдань.
Спрямованість уваги педагогів на процес досягнення успіху, уже з молодшого шкільного віку, значно підвищує шанси учнів мати позитивні результати у їхніх починаннях у навчально-виховній діяльності, реалізувати свої прагнення - стати успішною особистістю. Почуття успіху змінює ставлення дитини до навчання, до навчального предмета, спонукає нові інтереси, бажання, прагнення, відкриває перспективу нової діяльності і нового просування вперед, що є вимогою сьогодні до навчання, яка декларується Концепцією Нової української школи.
Утвердження в освітньому процесі педагогіки особистості спонукає до сприйняття кожного учня як індивідуальності, виокремлення сильних і слабких сторін його характеру, сприяючи позитивному розвитку сутнісних рис; шанобливого ставлення до дитини, орієнтації на концептуальний підхід - заохочувати до учіння не шляхом насилля, а довірою, толерантним ставленням, стимулюванням до успіху і вірою в успіх. Лише успіх людини, тим більше дитини, формує у неї достатню віру в себе, що є важливим у подальшій траєкторії її життєдіяльності.
Аналіз наукового теоретичного доробку вчених (І..Бех, М. Боришевський, С. Гончаренко, В. Кузь, С.Максименко, О. Савченко та ін.), дисертаційних досліджень (Л. Гаврищак, К. Дрозденко, Г. Коберник, О. Копилової, О. Скрипченко, В. Ямницького та ін.) досвіду вчителів-практиків, новаторів педагогічної діяльності (Є.Ільїна, С.Лисенкової, С.Русової та ін.) дає можливість зробити висновок щодо посилення ними особливої уваги створенню умов, пошуку механізмів, які сприяють досягненню дітьми успіхів у навчанні, відчуття радості за підтримку, а особливо у тривожний час - час воєнного стану. У дослідженнях учених (Р.Павелків, В. Крутецький та ін.), доведено, що успіх в оволодінні тим чи іншим видом діяльності у певні мірі залежить від сформованості й розвитку саморегуляції, морально-вольової сфери, як цілісної системи психічних засобів, за допомогою яких людина здатна керувати своєю цілеспрямованою активністю у тому чи іншому виді діяльності, зокрема й у навчальній.
У цьому зв’язку актуальності набуває проблема саморегуляції у забезпеченні успіху в навчальній діяльності учнів молодшого шкільного віку, оскільки саме в школі мають формуватися базові уміння й навички, контролювати й оцінювати результати, орієнтуватися в ситуації, саморегулювати свої стани, дії, вчинки, приймати при необхідності рішення, які необхідні для життєдіяльності. | uk_UA |
