Досліджуються міжнародні стандарти, пов’язані з матеріально-правовими аспектами заборони діяльності полі­тичних партій у мирний час та в умовах дії воєнного стану, за підсумками чого автор обґрунтовує, що вкрай важливе значення має забезпечення політичного плюралізму, широкоглядності та толерантності, у тому числі у політичній системі, що не допускає втручання у функціонування політичних партій, навіть якщо їх діяльність спрямована з використанням лише демократичних та правомірних засобів на популяризацію та реалізацію поглядів, у яких йдеться, зокрема, про новий конституційний лад та правовий порядок чи фундаментальні територіальні зміни. Водночас, антидемократична та насильницька чи дивер­сійно-підривна спрямованість діяльності партії підтверджу­ється, а ступінь загрози національній безпеці, демократичним засадам організації суспільства та належному забезпеченню прав та основоположних свобод людини оцінюється за резуль­ татами дослідження положень її статутних та програмних доку­ ментів, політичних заяв її представників у взаємозв’язку з тим, якою є фактична політична платформа та реальні заходи, які здійснюються її керівними політичними діячами та іншими членами партії для її реалізації. Також, законодавство України має закріпити детально опрацьовану модель призупинення діяльності партій в умовах дії воєнного стану із зобов’язанням компетентних адміністративних органів порушити перед судом питання про заборону діяльності відповідних політичних партій з необхідністю розглянути такі справи з максимально можливим з урахуванням воєнно-політичної обстановки дотри­ манням гарантій справедливого судового розгляду. Крім того, матеріально-правова складова механізму держав­ ного контролю за діяльністю політичних партій має включати правила репрезентативності політичних партій та критерії правомірності ототожнення члена політичної партії з відпо­ відною політичною партією для цілей реалізації положень про юридичну відповідальність політичних партій у зв’язку з проти­ правними діями, вчиненими їх членами. Видається очевидним, що єдиним можливим заходом реагування партії на проти­ правні дії її члена, який б виключав її відповідальність за них, є їх негайне засудження повноважним представником партії з невідкладним розірванням усіх організаційно-правових зв’язків з такими членами, що включає виключення з партії, припинення членства у фракції політичної партії у представницьких органах держави та інші заходи такого характеру. У іншому випадку, що включає формальне несхвалення, дистанціювання або пряму підтримку політичною партією дій її члена, відповідна політична партія має нести правові наслідки, визначені з урахуванням характеру та тяжкості порушення, у тому числі зважаючи на ступінь політичного впливу позицій партії.