. Стаття присвячена теоретичному та емпіричному вивченню феномену задоволеності життям та його зв’язку з переживанням людиною осмисленості власного життя. Зазначено, що поняття задоволеності життям поєднує когнітивний та емоційний аспекти суб’єктивної оцінки людиною ступеня відповідності її життя бажаному і може сприйматися як екзистенційна цінність, що надає життю людини сенс. Обґрунтоване положення про наявність зв’язку між відчуттям задоволеності життям та усвідомленням його сенсу. Зроблений висновок, що задоволена життям людина живе з відчуттям щастя від успішності реалізації своєї мети та наповненого сенсом життя, вірячи у справедливість світу та власну удачливість, базуючись на достатньому рівні власних життєвих ресурсів і здатності впливати на події свого життя та керувати ним.