Емоції різних часів мають багато специфічного, передовсім деякі емоції було «втрачено», себто їх більше не існує. Об’єкти емоцій з плином часу теж змінюються. Емотиви як сигнали емотивного тексту, тобто емотиви-стимули та емотиви-реакції, в творах АЖ ХІХ ст. утворюють здебільшого модель, коли висловлювання-стимул є позитивним й у відповідь очікується висловлювання-реакція теж позитивна: Се → Р+. Але для творів АЧ ХІХ ст. притаманна інша модель емотивних сигналів: Се → Р+̸ Р̶ , тобто не завжди важливо для АЧ отримати позитивну реакцію на своє висловлювання. Знання про гендерні закономірності реалізації емотивності художнього твору необхідні для глибшого осмислення та інтерпретації художноьо-ідейного задуму твору.