Актуальною задачею в ситуації хронічної дії стресорів війни є моніторинг особистісних змін, а також проектування і впровадження програм соціально-психологічної підтримки здобувачів вищої освіти в даних умовах життєдіяльності. Мета дослідження – емпірично дослідити напрями зростання особистості здобувачів вищої освіти в умовах хронічної дії стресорів війни. В даній роботі використана порівняльна стратегія дослідження, де незалежною змінною виступав фактор часу. В емпіричному дослідженні було застосовано якісні та кількісні методи дослідження: наративне інтерв’ю «Вплив стресу війни моє життя, особистість, діяльність» (теми: події, наслідки, способи опанування); Шкала постравматичного зростання (Tedeschi & Calhoun). Зібраний якісний матеріал підлягав контент-аналізу за заздалегідь визначеними критеріями. Порівняння кількісних даних здійснювалось у відсотковому відношенні. Результати дослідження. Події війни мають глибокий трансформуючий вплив майже на третину опитаних здобувачів вищої освіти. Особливо інтенсивні зміни ідентичності, зумовлені стресорами війни, відбувалися на початку повномасштабного вторгнення. Виклики війни активізують різні процеси позитивного переосмислення цього досвіду: ставлення до життя та духовності, відкриття нових можливостей, зростання цінності відносин. Найбільш проблемною, з точки зору позитивної переінтерпретації, є сфера «сила особистості». Висновки. Соціально-психологічна підтримка особистісного зростання здобувачів освіти в часі війни може мати успіх за умови її реалізації на організаційному, інтерперсональному та особистісному рівнях. Ефективними інтервенціми можуть бути психоедукація, розвиток копінгів, а також ресурсинг