| dc.description.abstract | В умовах сучасного динамічного розвитку суспільства
конкуренто спроможність особистості на ринку праці визначається не
лише досвідом роботи або теоретичними знаннями у своїй предметній
області, а й умінням правильно «подати себе» на всіх етапах роботи,
здатністю орієнтуватися у різних ситуаціях спілкування,
встановлювати і підтримувати необхідні контакти з колегами та
діловими партнерами. Все перераховане зумовлює актуальність
дослідження комунікативної компетентності особистості як істотного
фактора, що визначає здатність до публічного виступу, дискусії,
ведення переговорів, наради, презентації, вирішення виробничих
конфліктів тощо. Тому в процесі підготовки спеціаліста у будь-якій
професійній галузі (технічній чи гуманітарній) виникає необхідність
формування комунікативної компетентності як важливого
особистісного чинника майбутнього професійного успіху.
В роботі проаналізовано теоретичні ракурси дослідження
психологічних особливостей комунікативної компетентності у
майбутніх юристів. Реалізовано емпірично-діагностичне дослідження
предикаторно-функціональних аспектів комунікативної компетентності
серед студентів-юристів першого та шостого курсів навчання.
Проаналізовано показники вираженості комунікативного контролю
студентів-юристів 1-го та 6-го років навчання. Здійснено порівняльний
аналіз типів спілкування серед студентів-майбутніх. | uk_UA |
