Ситуація в Україні та світі в цілому ставить підвищені вимоги до психіки кожної людини, до її здатності зберігати стабільність в умовах зовнішньої, соціальної нестабільності та непередбачуваності подій. За таких умов особлива увага науковців зосереджується на тих властивостях особистості, що здатні порушити її психічну рівновагу та перевести її до патологічного стану, проявившись, зокрема, у девіантній поведінці. Мова, наразі, йде про акцентуації характеру особистості як крайні варіанти норми, що відносно легко можуть перейти в розряд патологічних. Акцентуації характеру особистості є варіантом нормального його розвитку, просто окремі риси характеру «наголошуються», підкреслюються, проявляються сильніше від решти. Проте, саме вони проявляються частіше у поведінці людини, її спілкуванні та її стійкості (чи не стійкості, лабільності) до різних впливів соціуму та середовища. Зазначимо, що акцентуації характеру, на думку вчених, зокрема, А.Є. Лічко, найбільш сильно проявляються у підлітковому віці, поступово зменшуючи або маскуючи свій прояв у період дорослості. В сучасній науковій психологічній літературі зазначається також, що «найчастіше акцентуації характеру оформлюються в підлітковому віці в період пубертатної кризи» [2], рідко існуючи як «чисті» типи. Однак, науковці вважають, що їх виникнення та прояв не є фатальністю, а за умови «несвоєчасної корекції особливостей характеру можливий розвиток дезадапцій» або навіть девіацій в «особистісному та соціальному аспектах» [10, с.11].