Із розвитком сучасних новітніх технологій кількість детермінант для появи заздрощів значно збільшилась. Так, у соціальних мережах люди цілодобово спостерігають за чужими здобутками та досягненнями; у мережі Інтернет все частіше можна натрапити на інформацію про короткотривалі курси, на яких успішні люди розповідають як стати кращим; телебачення транслює красиву картинку ідеального життя. Проте реальність значно відрізняється від того, що люди звикли бачити у своїх гаджетах. Перебуваючи у такому інформаційному галасі, важко втриматись від спокуси бажати того ж, що мають інші люди. Особливо яскраво можна побачити прояви заздрощів під час війни. Із психологічної точки зору, однією із причин повномасштабного вторгнення росії в Україну є саме заздрість: заздрість до нації, яка вирішила вдосконалюватись та розвиватись, яка захотіла покращити майбутнє життя своїх нащадків. Це – приклад «чорної» заздрості, яка супроводжується сильними негативними емоціями та бажанням позбавити іншого його благ. Українці також заздрять один одному. Так, ті люди, які наразі перебувають закордоном, заздрять людям, які залишились в Україні і навпаки; люди, у яких вимикали електроенергію, заздрили тим, у кого її не вимикали тощо. Заздрість є складним почуттям, яке людям дуже складно усвідомити та важко визнати його наявність у своєму житті. Даний феномен доволі складно діагностувати та аналізувати, оскільки у суспільстві це почуття є соціально неприйнятим, його звикли приховувати та маскувати. Натомість емоційний інтелект є більш вивченим феноменом. Існує чимало досліджень його особливостей, структури та діагностики. Таким чином, вивчення психологічних особливостей емоційного інтелекту в студентів, схильних та не схильних до заздрощів, може допомогти краще зрозуміти, як емоційний інтелект впливає на розвиток заздрості, і які стратегії можуть бути ефективними в управлінні цим почуттям. Теоретико-методологічна основа дослідження. Вивченням природи феномену заздрості займались ще античні філософи (Аристотель, Епікур, Ксенофонт, Платон, Сократ). Вивченням заздрості як соціально-психологічного феномену займались О. Соколова, Т. Бєскова, В. Гусова, С. Колпакова. Внутрішні психологічні детермінанти заздрості були розглянуті у працях А. Кукушкіної, К. Летягіної, Д. Калмикової, І. Котової. Проблема заздрості була об’єктом вивчення у працях зарубіжних вчених (З. Фрейд, А. Адлер, К. Хорні, Е. Фромм, М. Кляйн, П. Куттер). Одним з перших, хто почав досліджувати емоційний інтелект, був психолог П. Саловей та його колега Дж. Майєр. Вони вперше ввели термін «емоційний інтелект» і описали його як здатність розуміти та керувати своїми емоціями, розуміти емоції інших людей та ефективно взаємодіяти з ними. Згодом інші дослідники продовжили дослідження у цій області (Д. Гоулман, Р. Бар-Он, Д. Карузо, Д. Люсін, Е. Носенко, Г. Гарднер, К. Петрідіс). Об’єктом дослідження в роботі є заздрість як соціально-психологічний феномен. Предмет дослідження: значення емоційного інтелекту у схильності студентів до прояву заздрощів. Метою роботи є теоретично обґрунтувати й емпірично дослідити психологічні особливості прояву заздрощів у студентів із високим та низьким рівнем емоційного інтелекту. Гіпотеза дослідження: ступінь прояву заздрощів може різнитися у студентів із низьким та високим рівнем емоційного інтелекту.