З’ясовано термінологічну полімодальність поняття „кінороман”: екранізований роман; жанр фільму; оригінальний оповідний твір, що тяжіє до кіносценарію; літературний текст, написаний на основі фільму та кіносценарію до нього (новелізація фільму). Зроблено огляд сучасного теоретичного і практичного дискурсу жанру кінороману. Підкреслено, що деякі дослідники роблять спробу з’ясувати витоки цього жанру, аналізуючи першозразки в компаративному та інтермедіальному ключі, інші – основну увагу зосереджують на з’ясуванні специфіки кінороманів окремого автора, дійшовши висновків щодо синтетичності та гібридності цього жанру. Зокрема, в означеному аспекті проаналізовано кінороман-приквел А. Кокотюхи „Червоний. Без лінії фронту” (2019). Даний текст, створений на основі кіносценарію фільму, постає доволі складним конструктом, що набуває подвійного кодування – кінематографічного і літературного. Отже, жанр кінороману, будучи продуктом синтезу двох мистецтв, має ключові риси обох. З одного боку, зберігаються кінематографічні коди, що переходять від кіносценарію: фрагментованість, візуацізація слова, документальність, подієвість, монтажна побудова, чергування ракурсів і планів, редукція часу, сильна позиція діалогів, формування характеру в дії, характеристика персонажів через мовлення, лаконічність фраз в окремих сценах для створення ефекту максимального напруження, конденсація зображення, накопичення внутрішньої напруги в епізоді. З іншого боку, як результат т.зв. новелізації, текст набуває жанрових ознак романної форми: масштабність оповіді (фрагментована й конденсована), змінюється якість наративів, розгорнуто коментується перетинання життєвих векторів кількох персонажів із розкриттям їхніх характерів, ускладнюється архітектонічна і композиційна будова тексту. А. Кокотюха пов’язує свої кіноромани воєдино фабулою, головним персонажем і загальним художнім задумом.