Окреслено параметри кінематографічного дискурсу на базі творчого доробку Михайла Старицького: від перших екранізацій п'єс “Богдан Хмельницький” (1910) та “Як ковбаса та чарка, то й минеться сварка” (1911) до “Циганки Ази” (1987). Артикульовано досить спорадичне звернення кіномитців до спадщини письменника. Однак наявні кінозразки, будучи самостійним естетичним фактом, маючи чималий успіх у глядача, стали своєрідним продовженням буття літературного першоджерела. Підкреслено, якщо перші екранізації п'єс Михайла Петровича доволі давні, датуються ще 1910-1911 роками, то сам він як ключовий персонаж фільму постав лише на початку ХХІ століття в документальному проекті “Михайло Старицький. Моє серце ножами проймає” (2007).