У науковій статті розглядаються важливі питання волонтерської діяльності в Україні з наведенням окремих порівнянь з досвідом інших держав. Зокрема проаналізовано базові закони, які регулюють питання волонтерства у країнах Європи, відповідно до яких встановлено, що волонтерство сьогодні в багатьох державах розвивається поза державним апаратом, та є, по суті, ініціативою та самоорганізацією пересічних громадян, які працюють на добровільній основі на благо інших. Серед питань, які розглядаються у цій статті, окремо слід згадати про нормативне підґрунтя інституту волонтерської діяльності в Україні, оскільки саме нормативно‐правові акти є основним правовим інструментом волонтерської діяльності. У статті також розглянуто феномен волонтерства в Україні, адже цей інститут у нашій державі започатковано з 1992 року, однак практично сплеск волонтерства почався під час Революції Гідності, продовжився з початком воєнних дій на сході України та набув масового характеру від дня повномасштабного вторгнення в Україну військ російської федерації в лютому 2022 року. Це вказує на те, що найдієвішим інструментом розвитку волонтерства в Україні є суспільно‐моральна свідомість громадян, яка полягає у самоорганізації, нетерпимості до чужого горя та високому рівні патріотизму. Крім того, у статті окреслено і такі важливі інструменти волонтерської діяльності, як освіта, просвітницька робота престижу волонтерської діяльності, цифровізація освіти, популяризація волонтерського руху засобами соціальної реклами. Окремо розглянуто і прогалини в законодавстві України, які протидіють волонтерській діяльності. Також визначено дієві рекомендації щодо вирішення проблемних питань у волонтерській діяльності через вироблення дієвих механізмів на законодавчому рівні.