У сучасному суспільстві батьків і педагогів цікавить питання: яким чином організувати навчально-виховний процес, щоб дитина, яка тільки-но знайомиться із навколишнім світом, зростала впевненою, обізнаною та компетентною, щасливою, розумною, доброю і успішною. Особистість людини формується та розвивається в результаті впливу різних факторів: об’єктивних і суб’єктивних, природних і суспільних. Дитина виступає як суб’єкт формування власної особистості, тобто становлення себе як соціальної істоти в результаті взаємовпливу навколишнього середовища та системи виховання. З одного боку, індивід засвоює соціальний досвід, цінності, норми, установки, властиві соціуму, суспільству і соціальним групам, до яких він належить, а з іншого – активно входить у систему соціальних зв’язків, завдяки яким і набуває соціального досвіду. Сьогодні в педагогічних дослідженнях особливе місце посідає питання соціалізації дітей дошкільного віку – це пояснюється динамічністю сучасної соціокультурної ситуації та усвідомленням науковцями необхідності формування адаптивних механізмів і мобільності молодого покоління в умовах постійних змін середовища. Особливого пріоритету набувають дослідження дитячої особистості, обґрунтування умов її повноцінного та гармонійного розвитку, що приводить до пошуку шляхів оновлення змісту освіти й виховання дитини, психолого-педагогічних умов оптимального розвитку дітей у сім’ї та закладах дошкільної освіти. Науковці переконують – зображувальна діяльність є першою освітньою діяльністю, за допомогою якої дитина дошкільного віку має можливість передавати узагальнену картину реальної дійсності, свої узагальнені враження про ті явища навколишнього життя, які вона споглядає у своєму побуті. Засобами у даному випадку слугують художніх образи: знаки, символи та ін. У статті розглянуті особливості соціального розвитку дітей дошкільного віку засобами зображувальної діяльності, розкривається сутність уявлень дітей дошкільного віку про соціальний світ, позначається сутність соціалізації засобами образотворчої діяльності.