У філологічному зрізі запозичення може інтерпретуватися у двох аспектах: як художній прийом та як засіб аргументації наукового тексту. Однак, при роботі з науковим текстом необхідно ретельно використовувати посилання. Філологічний аналіз вимагає постійної роботи з чужими текстами, тож необхідно цитувати лише надійні джерела, зберігаючи баланс між власними думками, ідеями, цитатами, їх тлумаченням, висновками. Підбір бібліографії та доброчесність у цитуванні впливає на якість наукового тексту; розкриття теми; імідж дослідника (-ці); його (її) моральний стан; сприйняття запропонованої концепції; рецензію, оцінку, прийняття до друку. Задля дотримання етики академічної доброчесності у науковому тексті використовують кілька видів запозичень: цитата, перефразування, узагальнення. Покликання на першоджерело у всіх випадках - обов’язкове.