ВЛАСНІ НАЗВИ В УКРАЇНСЬКОМУ ПІСЕННОМУ ФОЛЬКЛОРІ: ДО ПРОБЛЕМИ СЕМАНТИКИ
Abstract
Стаття присвячена проблемі семантики власних назв, зокрема особливостям
лексичного значення народнопісенних онімів. Незважаючи на те, що початки дослідження
семантичного статусу імені сягають ледь не доби античності, мовознавці й досі в погля-
дах на цю проблему не можуть дійти згоди. Труднощі вирішення цього складного питання
зумовлені багатьма як об’єктивними, так і суб’єктивними чинниками. До об’єктивних, окрім
властивих онімам засадничо особливостей сигніфікації, віднесемо: залежність характеру
онімної семантики від специфіки референції в межах різних онімних розрядів і класів; різну
реалізацію смислових потенцій власної назви на рівні мови й мовлення; відмінні умови онтоло-
гічного буття власної назви на різних етапах розвитку української системи називання тощо.
До суб’єктивних чинників належить вибір різних підходів до розгляду питання специфіки лек-
сичного значення онімів. З цього приводу особливий інтерес для дослідника задекларованої
проблеми мають фольклорні власні назви, семантична специфіка яких насамперед виформо-
вується відповідно до семантичної специфіки власної назви загалом, а, з іншого боку, зазнає
трансформацій у лоні фольклорної мови як такої.
Проведений аналіз засвідчив, що семантичний потенціал фольклорних власних назв у
пісенних текстах доволі різний. З одного боку – змінні, контекстуально-специфічні оніми. Обсяг
їхнього інтенсіоналу коливається від мінімального – інформації про семантичний клас, до якого
належить позначуваний ними референт (якщо йдеться про буття цих назв у друкованих тек-
стах) і до максимального під час конкретного виконання тексту, коли обсяг їхньої інформаційної
насиченості може перевершувати інтенсіонал загальних назв. Інші фольклорні оніми – це оні-
ми-константи, унікально-специфічні найменування з потужним конотативним потенціалом,
чию багату семантичну структуру формують мовні, мовленнєві й позалінгвальні компоненти.
Вважаємо, що вивчення особливостей семантики фольклорних онімів поглибить розу-
міння семантичного статусу власних назв, механізмів та принципів онімної номінації загалом
та матиме сприятливий вплив на розуміння природи оніма як такого.