До найважливіших джерел розвитку й збагачення синонімічних одиниць української мови належать дериваційні процеси, зокрема такі, що відображають специфіку українського словотворення. У пропонованій розвідці розкрито особливості поповнення дієслівних груп синонімів похідними одиницями, утвореними на базі образних мотиваційних відношень. Мотиваційні зв՚язки такого типу ґрунтуються на пізнавальній здатності мовців за допомогою мисленнєвих механізмів аналогії, подібності чи суміжності встановлювати асоціативні зв’язки між елементами дійсності й відповідно між поняттєвими сферами, до яких вони належать. У цьому аспекті зосереджена увага на відсубстантивних дериватах, що розширюють дієслівні синонімічні групи своєрідними лексичними одиницями, морфологічна й семантична структура яких відображає національну специфіку світосприйняття мовців. У результаті образної деривації утворюються різнокореневі слова-синоніми, що позначають однаковий денотат, утім відображають специфічне образне уявлення про нього, підкріплене емоційно-експресивним сприйняттям. Запропонований підхід спонукає до більш ґрунтовного аналізу джерел лексичної синонімії та впровадження в лексикографічну практику тенденції розширювати синонімічні групи своєрідними синонімічними відповідниками, зокрема й образно мотивованими похідними одиницями.