Особливості та проблеми діалогічності українського парламентаризму в умовах воєнного стану
Abstract
Діалогізм як феномен в цілому та діалектика як один з його найпоширеніших
проявів зокрема лежать в основі буттєвого устрою і такого ж функціонування усього
людського світу. Він проявляється у всьому людському, точніше, людиномірному,
починаючи із способу появи кожного конкретного людського життя і продовжуючи та
завершуючи усіма його сутнісними проявами і формами, включно із парламентаризмом.
Тобто, діалогізм – взаємозумовленість і взаємодія елементів людського світу –
настільки для нас природний і звичний, до прикладу, як спілкування з Іншим, що зазвичай
ми починаємо відчувати і помічати тільки зникнення, відсутність його в силу певних
причин. Саме через всеосяжність діалогізму його і відносять до принципів як буттєвого
(фактичного) устрою усіх людиномірних феноменів, так і їх пізнання. До речі, найпершим
фундаментальним принципом пізнання людини і таким же його способом водночас
виявився метод діалогу, або, іншими словами, сократичний метод. Йому наразі уже
понад два з половиною тисячоліття.