У кваліфікаційній роботі досліджується батьківське ставлення як важливий чинник формування емоційної сфери дитини. Робота ґрунтується на аналізі різних аспектів батьківського ставлення, зокрема таких, як прийняття- відштовхування, кооперація, симбіоз, авторитарна гіперсоціалізація та інфантилізація, та їхнього впливу на емоційний стан і розвиток дитини. Основна увага приділяється виявленню того, як ці аспекти батьківського ставлення впливають на рівень емоційного благополуччя дитини, її здатність до саморегуляції, впевненість у собі та емоційну стабільність у колективі. У дослідженні використовуються сучасні психодіагностичні методики для вивчення емоційного благополуччя дітей та батьківського ставлення, серед яких опитувальник «Аналіз сімейних взаємин», проективна методика «Малюнок сім’ї», кольоровий тест за методикою М. Люшера та опитувальник батьківського ставлення. Проведено емпіричне дослідження з дітьми старшого дошкільного віку та їхніх батьками, яке дозволило виявити ключові особливості батьківського ставлення та їхній вплив на емоційну сферу дитини. Емпірична частина роботи включає аналіз рівня емоційного благополуччя дітей та особливостей батьківського ставлення до них. У результаті дослідження було встановлено, що позитивне батьківське ставлення, зокрема прийняття та кооперація, сприяє формуванню емоційної стабільності дитини, її здатності до самовираження та адаптації у колективі. Натомість відштовхування та надмірний контроль негативно впливають на емоційний стан дитини, призводячи до зниження впевненості та відчуття емоційного комфорту. На основі отриманих результатів було розроблено рекомендації для батьків щодо сприяння емоційному благополуччю та розвитку дитини.