На сучасному етапі такі науки, як лінгвістика та лінгводидактика освітлюють поняття зв’язного мовлення у таких напрямах – в ролі процесу створення зв’язних висловлювань та в ролі продукту мовлення, що вважається текстом чи дискутом. Зв’язним мовленням є смислова і структурна цілісність у своїй єдності, що виходить з тематичних та логічних відрізків, які є пова’язаними між собою та відображають всі головні аспекти предметного світу (Л.Виготський, А.Богуш, І.Зимня, М.Жинкін, О.Леонтьєв). У процесі створення зв’язного мовного продукту деякі науковці виокремлюють особистісний компонент та діяльнісний компонент. Особистісному компоненту характерна індивідуальність особистості у мовленнєвій діяльності, проявляється характер та рівень загальної культури. Діяльнісний компонент включає в себе процеси утворення і сприймання повідомлення, контролю та можливої регуляції мовленнєвої діяльності. Варто зазначити, що вченими було доведено той факт, що зв’язне мовлення несе значний вплив на естетичне виховання дитини, та водночас виконує велику соціальну роль. Висвітлення проблеми становлення зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку є принципово важливим.