У світовій музичній культурі акордеонне мистецтво посідає гідне місце. Про це свідчить використання акордеона в академічній, естрадній та побутовій сферах, наявність оригінального репертуару, сформована система освіти та методика викладання гри на інструменті, а також наявність престижних міжнародних конкурсів для акордеоністів. Однак сходження акордеона на академічно-концертний п’єдестал був достатньо складним, через те, що інструмент завжди перебував у "тіні" баяна і довгий час не мав оригінального репертуару, професійних виконавців та методики викладання. Тому дослідження становлення та розвитку акордеонного мистецтва у світовій музичній є актуальними. Ступінь дослідження: На сьогодні існує чимало праць присвячених вивченню різних аспектів акордеонного мистецтва. Питання появи і розвитку акордеона частково висвітлено у працях М. Давидова, М. Імханицького, А. Басурманова, Є. Іванова, А. Мірека, В. Бичкова, О. Спешилової, Є. Показанник та ін. Проблеми естрадно-джазової музики в акордеонно-баянному мистецтві України розкрито у роботі М. Черепанина і М. Булди. Окремі аспекти методики викладання гри на акордеоні розглянуто у працях М. Давидова, М. Кравцова, А. Мірека, Н. Попович, О. Салія. Творчість представників акордеонного мистецтва висвітлено у довідково-енциклопедичній літературі А. Басурманова, А. Душного, Б. Пица, М. Імханицького, М. Мірека, А. Семешка. Однак, попри вагому наукову та практичну цінність праць зарубіжних та українських вчених, проблеми становлення та розвитку акордеонного мистецтва і на сьогодні залишаються малодослідженими. Бібліографічні матеріли з даного питання висвітлюють дослідження акордеонного мистецтва у контексті баянного виконавства та не визначають його як цілісне явище.