Сучасна теорія кредитно-фінансових відносин напередодні кризових явищ відстоювала теоретичну позицію, згідно з якою кредитно-банківська діяльність не має внутрішнього потенціалу формування шокових явищ, а діяльність кредитних інститутів заснована на прагненні уникнути надмірного ризикового навантаження та імунна до спекулятивних тенденцій у поведінці. Тим самим вважалося, що динаміка руху позичуваної вартості не є настільки важливим елементом кредитних відносин, будучи всього лише відображенням загального ділового циклу, а її дослідження позбавлене практичної значущості, зважаючи на пасивну роль комерційних банків у формуванні коливань. Незважаючи на наявність численних наукових робіт, які стосуються даної проблематики, на жаль, комплексний розгляд такого явища, як кредитний цикл, у роботах вітчизняних та зарубіжних ав-торів відсутній. Метою статті є поглиблення теоретичних положень щодо обгрунтування взаємозв’язку та особливостей кредиту та циклічності економічного розвитку. Результати дослі-дження показують, що у разі понижувальних фаз – зниження ділової активності передує скороченню кредитної, через реструктуризаційну активність банків із затримкою від двох кварталів та більше. Кредитний цикл є процесом, багато в чому відмінним від загального ділового циклу і визнача-ється фактором, не подібним до тих, що породжують циклічність розвитку економіки. Кредитний цикл, з властивою йому специфікою, структурою та факторами, що його визначають є самостійним феноменом кредитно-економічних реалій і заслуговує права життя як об’єкт наукового пізнання.