На даний момент Україна переживає складний історичний період свого існування та трансформації суспільних відносин. Війна кардинально змінила і вплинула на вирішення багатьох питань всіма учасниками національної економіки. Зміни торкнулися й менталітету української нації, відношення до традиційних цінностей, психологічного стану, змін у суспільно-політичних орієнтирах та покращення соціальної активності населення, що сприяє залучення жінок до управління в багатьох сферах життєдіяльності, в тому числі й системи охорони здоров’я. Комісія відзначила важливість ролі жінок, яку вони відіграли і продовжують відігравати у зусиллях боротьби з пандемією COVID-19, а також в економічному відновленні та зростанні. Вона нагадує, що жінки складають переважну більшість медичних та соціальних працівників, що знаходяться на передньому краї боротьби з пандемією, і що вони значною мірою залучені до надання життєво необхідних та державних послуг, визнає необхідність забезпечення їх доступу до гідної роботи, справедливих і сприятливих умов праці, включаючи отримання зарплати, що забезпечує прожитковий мінімум, рівної плати за працю рівної цінності та загального доступу до програм соціального захисту, що підкріплюються національними стратегіями, політикою, планами дій та адекватними ресурсами; далі наголошує, що необхідно розширювати всебічну, рівноправну та значущу участь та керівну роль жінок у суспільстві [1, c. 8]. Роль жінки ми бачимо і в сучасних реаліях життя, де жінки взяли на себе відповідальність за свій народ, за свою країну, за розбудову економіки, за боротьбу не тільки з пандемією, але й за боротьбу своєї Української Землі проти російського окупанта. Як ніколи актуальними являються питання особливостей психології жіночого лідерства, що формують сильну особистість, яка ефективно приймає рішення та здійснює керівництво. Дані питання потребують подальшого дослідження та конкретизації проблем з якими зіштовхуються жінки у своїй діяльності.