Сучасна парадигма навчання в своїй основі містить особистісно зорієнтовану модель навчання. Її реалізації сприяє багато чинників: формування суб'єктивних стосунків у навчально-виховному процесі; врахування здібностей і здатностей дитини до навчання; демократизм у спілкуванні з дитиною; посилена увага до прояву якісних змін в структурі діяльності учня тощо [1] . Зважаючи на те, що початкова школа – основний структурний елемент у ланцюжку національної системи освіти, це також і той етап, на якому вперше формується навчальний потенціал особистості у процесі її розвитку.