Категорія «інклюзивна освіта» нова і не зовсім зрозуміла нашому суспільству. Довгий час в країні вважалося, що діти з фізичними та розумовими вадами повинні вчитися в спеціалізованих навчальних закладах. Для них закрили загальноосвітні школи, і, як наслідок, відсутність досвіду взаємодії з особливою категорією людей призвело до ряду дискримінації в державі. Люди з особливими освітніми потребами, як і раніше сидять вдома в чотирьох стінах і отримують так зване «індивідуальне навчання». Не всі учні знають, як поводитись з конкретним учнем, взаємодіяти з ним і часто виявляють зухвалість, неповага, невігластво, пригнічення і жалість. Така модель взаємодії українців малоефективна, особливо коли мова йде про бажання України приєднатися до Європейського Союзу і стати країною, де кожен повинен мати вільний доступ до освіти і можливість долучитися до життя країни.