Магістерська робота пов’язана з аналізом значення мовлення та мовленнєвого розвитку дитини у її психічному розвитку (зокрема, емоційному та комунікативному), теоретичним дослідженням різних порушень мовлення дошкільників; емпіричним вивченням їх звязку з окремими особливостями психічного розвитку дитини. У роботі виявлено та проаналізовано основні наукові положення вчених, що стосуються проблеми порушення мовлення у дошкільному віці; досліджено й описано психологічні особливості дитини, що розвиваються та проявляються у дошкільному віці; визначено й коротко охарактеризовано порушення та дефекти мовлення, що мають місце і проявляються у дошкільному віці; проаналізовано психічні особливості дошкільників з мовленнєвими порушеннями. У практичній частині роботи представлено хід дослідження та описані й проаналізовані його результати, які узагальнено у висновках до магістерського дослідження. У магістерському дослідженні перевірено та підтверджено гіпотезу, що у дітей дошкільного віку, які мають мовленнєві порушення, можна виявити особливі, властиві їм емоційні та комунікативні особистісні властивості. У результатів проведеного дослідження (теоретичного та емпіричного) зроблено висновок, що старші дошкільники, які ходять до типового дошкільного закладу і не мають мовних порушень, певною мірою більше, ніж діти з мовленнєвими порушеннями, проявляють оптимістичність і комунікабельність, в них ліпше розвинута комунікативна сфера (власне, це зрозуміло), проте вони також виявляються дещо більш тривожними, не виключено, тому, що старші, зокрема вихователька та батьки, більш вимогливі до них, порівняно з дітьми-логопатами.