Підходи до розуміння сутності психологічної взаємодії у суспільстві вважають єдиним цілим, що детермінує соціальну єдність. Сутністю такого розуміння у глобальному змісті є інтеграція членів суспільства різних категорій. Це може бути національність, віросповідання, вікова особливість або ґендерна приналежність. Утворені суспільством соціальні зв’язки відображаються у групах, колективах, організаціях тощо, де вище зазначені категорії взаємодіють, спілкуються, контактують. За останні десятиліття теорія конфлікту зазнала значних змін. Найголовніша відображена в появі терміна управління конфліктами поряд із терміном вирішення конфлікту. Загально погоджено, що певний ступінь конфлікту на ключових організаційних рівнях – те, що можна назвати змістовний, когнітивний або проблемно-орієнтований конфлікт – слід розуміти певною мірою як ефективний стратегічний розвиток. Нерідко конфлікт виявляється не тільки неминучим, а й найкращим «виходом» із ситуації, що склалася, чи не єдиним способом відновити порушену рівновагу у взаєминах людей, дозволити їм дійти згоди щодо спільних справ, приватних та спільних інтересів. Людина у процесі взаємодії з іншими суб'єктами виявляє властиве їй ставлення до партнерів, яке завжди накладає свій відбиток та може породжувати протиріччя і напруженість, непримиренність і ворожнечу, деформувати безпосередні контакти. Значна кількість досліджень присвячена вивченню поведінки чоловіків і жінок у конфлікті, але значної уваги потребує, також, проблема взаємодії чоловіків і жінок у колективі та їх поведінка у конфлікті. Саме цей факт став поштовхом до вибору теми нашої магістерської роботи: «Психологічна характеристика гендерних конфліктів у колективі».